Зразу почну з
прикладу і постараюся в подальшому говорити по суті і довгих передмов.
Так от.
Уявіть, сидите ви
на роботі, і десь перед обідом приходить до вас керівник, просить зробити до
вечера якийсь там кусок роботи. Ну, припустимо, написати звіт. Проходить обід,
пообіддя, одна думка за другою, замоталися, зайнялися зовсім іншим, і то що
якась розмова з начальником взагалі була, вилітає з голови. Під кінець робочого
дня він питає: «Як там звіт?».. а його нема. І ви на ходу придумуєте якісь
відмазки, що була інша робота, що звіт можна і завтра… В начальника, певно був
не найкращий день, він починає: «Та це вже не перший раз..», що «Це
безвідповідально і підводить інших», слово за слово, він каже що ви нездаль і
гепає дверима.
Все! Настрій
нуль. Весь вечір проходить в прокручуванні в голові сцени на роботі. Ви лягаєте
в ліжко з думкою, що начальник дибіл і не мав права так з вами говорити. Далі
крутите в голові цю сцену, придумуєте 125 варіантів як можна було б йому в той
момент влучно і дуже дотепно відповісти. Шукаєте агрументи про те, чому саме
начальник не правий і так дальше.
Ясно, що добре
було б вже давно спати, бо завтра купа роботи, плюс ще той звіт зі вчора.. Але
тут нізвідки береться думка: «А може начальник таки правий, і я дійсно нездаль.
Бо ж дійсно не перший раз провтик на роботі. Ох блін! От мій однокласник Вася
вже начальник відділу і їздить на Мерседесі. А я далі простий офісний щур. І шо
я досяг за останні п’ять років? Мене ніхто не цінує. От коли шеф назвав
нездалью, ніхто в офісі навіть не заперечив.
І все! Пам’ять
включається в процес самокритики, підкидаючи 150 спогадів де ви вважаєте ви
провтикали, починаючи там з якогось обкаканого дитинства. Ніч пішла коту під
хвіст. Вирубатися вдається неясно коли, зранку хочеться викинути з вікна
будильник. Піднімаєте себе на роботу, притягуєте в офіс, сідаєте в крісло, і
єдине що хочеться – спати. Ну і ще застрелитися на всяк випадок, бо в цей
момент ви дивитися на себе і точно розумієте що так – я лузер. Бо тільки лузери
можуть почуватися отак як я. Успішні люди ходять рєским кроком і усміхаються на
32. Пам'ять знову підкидає 150 прикладів провтиків з минулого, цикл морального
самознищення запущений, і вийти з нього стає все важче…
Але все могло б
по іншому піти з разу. Начальник назвав вас нездалью, ви трохи тим попарилися,
але по дорозі додому зустріли старого знайомого, випили з ним по пивку, згадали
якісь там хохми з минулого, він вам сказав, що ви були самою крутою людиною в
класі, і все люкс, життя прекрасне, наступного дня зробили за пів години той
звіт, і забулися
Ну або, як
варіант, ви йдете з дому в трансі після тої роботи, тут пролітаюча зверху ворона
крепко какає якомусь мужику на лисину, і це настільки вас веселить, що вся
сцена з шефом вилітає з голови. Життя
знову на позитиві.
Якщо розглядати
оту таку просту ситуацію з шефом, я думаю кожен щось подібне мав, і думаю кожен
погодиться що то не аж таке щось значне. Маловірогідно, що воно може викликати
отаку реакцію як в першому варіант. Щоб там ніч не спати і зіпсути цілий
наступний день або ж два. Скоріш за все щось позитивне вас відволіче як
наприклад старий знайомий і ворона, і життя піде далі. Проблема тільки, що в
такому випадку нам приходиться завше розраховувати на «щось таке що звідкись
прийде». І ще проблема що, часом ми такі зажурені, що і старого знайомого не
побачимо, і супер епічний випадок з вороною пропустимо. Просто підемо додому далі
страждати.
І от тут на
допомогу приходить Усвідомленість, Mindfulness. Тобто
вміння за бажанням вимикати думки, і дивитися на ситуацію відсторонено. Бо
насправді наші думки то тільки якась, часом схиблена, інтерпретація реальності.
Так само наші спогади, наші плани.
Усвідомленість,
це навик споглядати і жити в світі тут і зараз, розуміти його таким як він є,
чи хоч десь приблизно таким..
Автори книги,
якою я зараз користуюся і буду вам тут проповідувати, показують як тренуючи
мозок медитацією, можна рухатися в сторону життя з Усвідомленістю.
Медитація це таке
собі специфічне слово, яке часто асоціюється з йогою, буддизмом, аскетизмом чи
чимісь подібним.
Насправді, це
можна назвати іншим сучасним терміном – ментальний(розумовий) тренінг.
Воно не має
нічого спільного з релігією – можна бути віруючим, можна бути атеїстом,
сатаністом чи пофігістом.
Не треба вміти
сидіти в позі скрюченого лотоса чи згорбленого журавля. Нормальний стільчик чи
килимок підійде.
І ще важливо –
медитація (метальний тренінг) це не спосіб відсторонення від життя, і перехід в
стан овоча якому нічого не цікаво і нічого не турбує. Навпаки, це спосіб
досягнути більшого, завдяки можливості ефективніше справлятися зі стресом, і,
відповідно, якіснішому вирішенню всіх своїх задач.
Це все що я зараз
хотів сказати про Усвідомленість і медитацію загалом. На кінець ще декілька
слів про те, що передбачає собою курс, який пропонує книга Марка Уільямса і Денні Пенмана.
Отож, курс розбитий на 8 тижнів, на кожен тиждень учасникам пропонується
одна конкретна медитація плюс ще кілька дрібних практик, які назагал займатимуть
не більше пів години вашого часу. Система передбачає навіть один «вихідний»
день на тиждень, ваш вибір користуватися ним чи ні.
Наразі в мене все. Працюю над наступним етапом для вас, а поки скажу ще
одну важливу річ. Мені дуже потрібно ваш фідбек. По-перше мені важливо знати що
вам ця тема взагалі цікава, і я не дурно оце все роблю. По друге важливо знати
що саме і в яку сторону вас цікавить. Бо книга велика, і я зможу в отаких
коротких відео вибирати те головне, що я сам вважаю головним. Якщо я від вас
отримуватиму запити, пропозиції, думки і міркування, я, ймовірно, зможу
підготувати наступне інструктаційне відео більш цікавим саме для вас.
Коментарі
Дописати коментар